До списку статей

Як з’явилася студія Terodesign

Шукав підробіток на студентські роки, а врешті заснував студію. Почалося все зі столика й першого 3D-рендера, за який я взявся з аж надто великою впевненістю.

Перше замовлення

У всьому винен журнальний столик зі скляною стільницею.

У 2005-му я вчився на програміста в Київській політехніці й шукав підробіток. Влаштувався в меблеву фірму, опанував AutoCAD і почав креслити столики. Справи йшли непогано, тож на роботі запропонували заодно навчитися робити картинки для реклами. Із кресленнями я розібрався швидко. Скільки ж часу може піти на один рендер? Дарма я так радів.

У фірмі мені дали гроші на підручники й диски з програмами. Сам я, бідний студент, такої покупки тоді не потягнув би. Я їм за це досі вдячний. Удень ходив на пари, а у вільний час сидів над грубезними посібниками з 3ds Max і V-Ray. Читаєш розділ, начебто все зрозуміло. Відкриваєш програму. Так, де там посібник? Готових 3D-моделей було мало, а відео, де хтось показує весь процес від початку до кінця, годі було знайти.

За кілька місяців я взявся за перший рендер. Тоді мені здавалося, що я вже знаю майже все. Як із таким багажем знань мені вдалося зробити настільки страшну картинку, для мене досі загадка. Фотографій тих столиків і перших рендерів у мене не залишилося. Шкода. Я б зараз із задоволенням подивився (і вам показав), що саме мені тоді вистачило сміливості віддати роботодавцю.

За перші кілька років я на цьому майже нічого не заробив. А після пар усе одно відкривав 3ds Max і міг просидіти весь вечір, з’ясовуючи, чому картинка знову геть інша, ніж у мене в голові. Десь тоді до мене й дійшло, що вчуся я на програміста, а сам уже тридешник.

Поки возився з меблями, розібрався, як їх проєктують, і заодно почав розуміти, що світло й композиція роблять із зображенням. На перші зароблені гроші купив цифрову дзеркалку й добряче захопився фотографією. Мені подобалося, що можна зняти звичайнісіньку річ і одним кадром показати, чим вона тебе зачепила. От я й у рендерах почав частіше робити крупні плани. Візьмімо ополоник. Досі вважаю, що він заслужив на окремий кадр.

Металевий ополоник у фокусі на тлі залитого сонцем кухонного вікна3D-візуалізація кухні з фасадами з темного дерева й підвішеним приладдям біля вікнаКрупний план кухонної мийки та хромованого змішувача біля вікна
Рендери з мого цифрового горища. Відкрив папку й ледь не заплакав.

Фриланс

Після університету я пішов на фриланс. Робив 3D-візуалізації інтер’єрів для дизайнерів.

Робота в Dorohouse

Я влаштувався 3D-художником у київську студію Dorohouse. За кілька років наш відділ розрісся, і мені чомусь довірили ним керувати. Отут з’ясувалося, що можна чудово знати, куди переставити камеру, і геть не вміти пояснити це іншій людині. Ще треба було проводити співбесіди, навчати новачків і стежити, щоб кілька проєктів, які йшли одночасно, хоч кудись дійшли. У Херсоні мені все це дуже знадобилося.

Заснування студії та перший офіс у Херсоні

Херсон моє рідне місто. Коли я повернувся і почав збирати Terodesign, у мене була квартира, яку я з неабиякою впевненістю називав офісом. Виглядала вона так, що люди часом боялися заходити. Дехто з тих, хто таки наважився, уперше почув про 3D-редактори вже на співбесіді. От уявіть. Ви прийшли влаштовуватися на роботу, вже трохи пошкодували, що переступили поріг, а вам тільки належить дізнатися, що це за професія.

Досвідчених фахівців було мало, тож я навчав команду з нуля. Людям хотілося опанувати ремесло, яким можна було добре заробляти в Херсоні, а нам роботи не бракувало. Я добре пам’ятаю, як у мене повірив мій перший роботодавець. Хотів дати їм такий самий шанс, тож вони досить швидко перейшли від вправ до справжніх проєктів.

Сьогодні я б назвав це божевільним рішенням. І це при тому, що свої перші рендери я бачив. Здавалося б, міг зробити висновки. Тепер у цьому сенсі я нудніший. Спочатку дивимося, як художник дає собі раду зі схожими завданнями, і вже потім довіряємо йому роботу для клієнта.

Тоді ми багато працювали пліч-о-пліч. Я радів, коли в когось уперше виходило впоратися із завданням самостійно. Майже як коли дивишся на перші кроки своєї дитини. Спочатку стоїш поряд і готовий підхопити, а за якийсь час вона вже бігає швидше за тебе. І в нас так бувало. Я ще вовтузився зі сценою, а хтось за сусіднім столом уже все зробив. Коли справа стопорилася, ми сідали поруч, відкривали сцену й розбиралися, що пішло не так. Потім людина пробувала ще раз сама.

Нас усіх затягнуло в 3D. Я міг уже закінчити свою роботу й усе одно затриматися біля сусіднього столу, щоб подивитися, що вийшло в колег, і спитати, як вони це зробили. Ще недавно я показував їм, із чого почати, а тепер сам у них учився. За такими розмовами ми здружилися, і я поступово звик ставитися до себе простіше. Та й до біса, який вигляд мав той офіс. Нам там було добре.

За кілька років ми перебралися в нормальний офіс. На той час робили і візуалізації, і повноцінні дизайн-проєкти квартир та будинків. Раніше, якщо я не знав, куди ставити диван, можна було спитати дизайнера. Тепер із цим питанням приходили до мене. Добре, що за роки роботи з дизайнерами я встиг наслухатися відповідей.

Переїзд до Польщі

У 2015-му я переїхав до Польщі, відкрив там компанію й офіс у Кракові.

Для офісу ми купували дорогі комп’ютери для рендерингу. Перед черговою покупкою я із задоволенням підраховував, скільки годин заощадимо. Дружина пропонувала заодно глянути на цінник. Дивно, як вибірково я тоді любив математику. Зараз гадки не маю, чи зважився б повторити все це. У молодості в мене було стільки енергії, наївності й авантюризму, що я якось устигав спочатку зробити, а вже потім добряче злякатися.

Міжнародні проєкти й перехід на Corona Renderer

У 2016-му з’явилися перші міжнародні проєкти, і ми взялися за візуалізацію екстер’єрів. Понад десять років у 3ds Max, а я знову сиджу й думаю, із чого почати.

На нових комп’ютерах рендер ішов жвавіше. Щоправда, можна за ніч зробити десять гарних кадрів, а вранці з’ясувати, що клієнту був потрібен один, з іншого боку будівлі. Ми поступово навчилися починати проєкт із питання, де й навіщо використовуватимуть зображення. Далі показували чорнові ракурси, разом вибирали, що залишити, і тоді вже бралися за світло й матеріали. Якщо потрібен вид із двору, добре дізнатися про це до того, як ти провів пів вечора над відблисками у вікнах із боку вулиці.

З колегами з інших студій ми охоче ділилися досвідом. Іноді зустрічалися за пивом і обговорювали, хто як ставить світло й веде проєкти. За один вечір можна було комусь допомогти й самому піти додому з ідеєю, яку кортіло перевірити наступного дня. Я досі вдячний їм за цю відкритість. В онлайн-галереях ми показували роботи, отримували зауваження, а часом і замовлення. Були хороші місяці й такі, які я б із задоволенням перегорнув.

Програми змінювалися, і ми змінювалися разом із ними. Особливо я це відчув, коли ми перейшли з V-Ray на Corona Renderer. Колеги, які застали той час, напевно пам’ятають, як воно вчитися заново після років у звичному рушії. Коли щось негаразд зі світлом, рука вже сама знає, куди тягнутися. А тут сідаєш і знову з’ясовуєш, як налаштовувати матеріали та які зі старих прийомів іще згодяться. Мені подобалося, якою живою виходила картинка в Corona. І я нарешті міг упевненіше передбачити, що побачу, коли рендер дорахується. Заради цього варто було ще раз побути новачком. Тоді я ще не знав, як добре звичка перевчатися виручить мене, коли в нашій роботі з’явиться ШІ. Як ми з ним працювали, я розповів у статті про ШІ в архітектурній візуалізації.

Студія повністю переходить на віддалену роботу

Ми вже вміли вести один проєкт із різних міст. У 2022-му студія повністю перейшла на віддалену роботу, і спільний офіс нам більше не знадобився.

З тих, хто починав у тій квартирі, 3D так ніхто й не кинув. Я, як бачите, теж. Досі сідаю до роботи з тією самою цікавістю, з якою відкривав 3ds Max після пар.

Відео недоступне.

Виберіть, які зовнішні сервіси можуть завантажуватися. Ми зберігатимемо ваш вибір у цьому браузері до 180 днів.